Von Vorurteil zu Selbsturteil
(Olga)
Meine Großeltern sind sehr liebe, offene und fürsorgliche Menschen, doch als ich ihnen erzählte, dass ich in meinen Sommerferien an einer Jugendbegegnung in der Ukraine teilnehmen möchte, waren sie alles andere als begeistert. Warum? Weil meine Familie russische Wurzeln hat. Nur halbherzig wollten sie mir über die Essgewohnheiten in ihrer Jugend Auskunft geben. Sie legten mir nahe, auf gar keinen Fall russisch zu sprechen und ja niemandem den Pass zu zeigen. Meine Großeltern, die russische Medien nutzen, hatten Angst, dass ich in der Ukraine nicht willkommen sei. Mir war klar, dass sie mich bloß auf nervige Auseinandersetzungen und blöde Kommentare vorbereiten wollten. Mittlerweile erwartete ich selbst, dass ich mich – für was auch immer – würde rechtfertigen müssen. Dennoch denke ich, dass jeder Sachverhalt es verdient, aus mehr als nur einer Perspektive betrachtet zu werden…
Zehn Minuten mit meinen neuen Zimmergenossinnen reichten aus, um meine Bedenken restlos zu zerstreuen. Niemanden hat es gejuckt, ob ich nun aus Russland oder sonst woher komme. Komplett überrascht war ich, als ich hörte, dass sich die ukrainischen Jugendlichen untereinander auf Russisch verständigten. Wir freuten uns, dass es zwischen uns keine sprachliche Barriere gab und ich zwischen unseren beiden Gruppen übersetzen konnte. Im Laufe der Woche entdeckte ich immer wieder Gemeinsamkeiten unserer Kulturen. So gelang es mir, in dem mir fremden Land ein kleines Stückchen meiner Heimat zu finden. Allen Menschen wünsche ich, diese Erfahrung machen zu können. Auch wenn zwei Länder sich in einer schwierigen politischen Situation befinden, darf man die Menschen, die sich auf der anderen Seite der Grenze befinden, nicht über einen Kamm scheren. Überall gibt es auch gute Menschen. Um das zu entdecken, braucht es ein wenig Mut. Man muss sich auf einen Austausch einlassen. Ich bin sehr froh, dass ich in Lviv dabei war und die mir aufgenötigten Vorurteile abschütteln konnte. In einer Woche habe ich neue Freunde gefunden. Gern würde ich sie mal besuchen oder in Berlin wiedersehen.
______________________________________________________________________________________________________________________________________
Від упередження до переоцінки
(Ольга)
Мої бабуся та дідусь дуже люблячі, відкриті та турботливі люди, але коли я їм розповіла, що під час літніх канікул хочу взяти участь в молодіжному обміні в Україні, вони не були в захваті від цієї ідеї. Чому? Тому що моя сім’я має російське коріння. Вони дуже неохоче розповідали мені про звичні страви часів їхньої молодості, а ще радили в жодному разі не говорити російською та нікому не показувати паспорт. Мої бабуся та дідусь, які дослухаються до російських медіа, боялися, що мене не приймуть в Україні. Зрозуміло, що вони хотіли підготувати мене до дратівливих суперечок та дурних коментарів. Та і я очікувала, що доведеться виправдовуватися за щось. Та все ж я переконана, що будь-яка ситуація заслуговує на те, щоб її розглядати з кількох точок зору…
Десяти хвилин з моїми новими сусідами по кімнаті вистачило, щоб повністю розвіяти побоювання. Нікого не хвилювало, чи я з Росії, чи ще звідки-небудь. Я була абсолютно здивована, почувши, що дехто з української молоді спілкується між собою російською. Ми були щасливі від того, що між нами немає мовного бар’єру, а ще я могла перекладати нашим групам. Протягом тижня я постійно відкривала подібності між нашими культурами. Тож мені вдалося знайти шматочок Батьківщини в чужій країні. Я бажаю всім людям отримати такий досвід. Навіть якщо дві країни перебувають в складній політичній ситуації, не можна нав’язувати ярлики людям, що знаходяться по інший бік кордону. Повсюди є добрі люди. Щоб з’ясувати це, потрібно трохи хоробрості. А ще треба бути відкритим для обміну.
Я дуже радію, що була у Львові та змогла позбутися нав’язаних забобонів. За тиждень я знайшла нових друзів і з радістю відвідаю їх чи побачу знову в Берліні.
